Коротка передісторія.
Німецька система освіти в березні 2022 року і далі отримала величезну кількість дітей з України. Тому в деяких регіонах, принаймні в Баварії, були створені «брюкенкласи», класи-місточки. Ці класи створювалися в середніх школах. Окрім середніх шкіл, є гімназії та реальшулє. Там система інша: учні відразу ходили на уроки в німецькі класи і окремо отримували уроки німецької як іноземної.
Я працюю саме в класі-місточку, де зібрані підлітки 5–7 класів. У такому класі навчаються тільки 100% українці. Тут учні опановують лише німецьку, математику та англійську, а також спорт, кулінарію, мистецтво та працю. Наразі такі класи завершують роботу, і у вересні цього навчального року їх більше не буде.
Діти з цих класів поступово, в залежності від швидкості опанування німецької, переводилися до регулярних німецьких класів або вступали до гімназії чи реальшулє.
Відповідно, діти, які «не потягнули» в гімназіях німецькі чи інтеграційні класи, також перенаправлялися до класів-місточків.
Але зараз ці класи наповнюються дітьми. Це невеликий відсоток, але дітей, які вже провчилися пів року чи рік в регулярних класах, знову повертають до «брюкенкласу».
Пояснення німецьких вчителів, звісно, однакове – не володіє німецькою на достатньому рівні.
Які саме предмети в німецьких класах середньої школи опановують учні?
- Математика (за програмою приблизно на 1–2 роки відстає від української).
- Англійська.
- Німецька (німецька як іноземна викладається тільки в адаптаційних класах, в регулярних це звичайна «німецька-німецька», майже без граматики).
- Праця.
- Кулінарія.
- Мистецтво.
- Спорт.
- Географія – політика – історія (це один предмет).
- Наука та природничі науки (це також один предмет).
- Етика або релігія.
- Інформатика.
Спостерігаючи протягом двох років за навчанням учнів, я зібрала 7 базових навичок, які допомагають здобувати освіту і навчатися.
- Навичка роботи з інформацією, з текстом.
Прочитати, виписати незнайомі слова, перекласти текст, навіть повністю використавши перекладач – річ, на жаль, для багатьох учнів незрозуміла.
Гегель у «Науці логіки» писав про те, що «розуміння тексту залежить від здатності розуміти окремі слова» та що «незрозумілі слова ускладнюють розуміння контексту».
Отже, першим чином, якщо ми хочемо підтримати дитину у навчанні, дивімося, як вона працює з текстом. Не може прочитати, перекласти і зрозуміти текст з будь-якого предмета – діла не буде. Що вже казати далі про роботу із запитаннями та завданнями після тексту.
- Навичка тримати увагу та концентруватися.
У підручниках з вікової психології ми зустрінемо приємну новину: дитина 10–15 років може концентруватися до 30–40 хвилин. Саме тому і розроблена довжина уроку 45 хвилин. У нашій школі діти вчаться 1 год.30 хвилин без перерви.
Сучасні дослідження вказують, що навіть доросла сучасна людина може концентрувати увагу максимум 12 секунд. Один з лекторів вишу скоректував мене, що все ж таки, цифра вища, і це хвилин 20.
Як учитель-практик додам, що концентрація уваги, особливо на 1-му та 2-му уроках (а це найчастіше якраз німецька мова) нульова. Учні, які напередодні погралися в гаджети до 10-ї години вечора, потім поспали, а о 4-й ранку знову прокинулися, щоб пограти «втихую», сидять після цього на уроках у стилі «живі зомбі». Це мій великий біль, постійні прохання та пояснення батькам, але маємо те, що маємо. Не у всіх, але у 80–90%.
Результат – матеріал уроку, якщо його не повторити 25 разів, просто «не почують» чи «забудуть».
Правило німецьких педагогів «кожен має власний темп засвоєння, хай приходить ще на рік повторювати матеріал» виглядає демократично.
Німецькі вчителі вважають, що раз така мотивація, то це ок. «Власний темп», власна відповідальність, власний вибір.
На відміну від ситуації в українській школі, де всі навколо танцюють з бубнами і тягнуть за вуха в наступний клас.
- Навичка відтворювати побачену письмову інформацію письмово, простіше кажучи, переписувати.
І в подальшому структурувати інформацію.
70 % учнів, з моєї практики, не можуть ідентично на 100% переписати інформацію з дошки або з підручника в зошит. Просту табличку.
Для німців – це базова навичка № 1: відтворити все ідентично, підкреслити, зробити рамочку.
Ментальні карти – це також те, з чим діти майже ніколи не знайомі, але вони їх, на щастя, швидко опановують.
- Навичка ставити запитання вчителеві, коли щось не зрозуміло.
Це велика проблема! Величезна!
Українські учні вважають, що перепитати щось у вчителя – показати, що ти тупий!
Німецькі вчителі вважають: якщо учень не ставить запитань, то він не замотивований на навчання і ігнорує навчальний процес.
На спільних вчительських кавах, коли це з'ясувалося, німецькі колеги щиро дякували. Для них це було абсолютно незрозуміло, чому діти нічого не запитують, а потім нічого не роблять, бо не розуміють.
- Навичка поважати вчителя та реагувати на його зауваження.
Відсутність цієї навички – також причина того, що учнів «повертають».
Про «вихованість», регулярні мати і ігнор зі сторони учнів я писати не буду.
Вони думають, що німці їх не розуміють. А потім вся школа на перервах гуде: «цукор, блат». Здогадайтеся самі, про що це.
Ну, і вчителі це розуміють теж. Але без нотацій. В школі навчають, а не виховують. Передоз «цукор-блат» – ауф відерзейн назад, вчися мати повагу.
- Навичка регулярно вчити нові слова та працювати над своїм лексичним запасом.
Класика вивчення слів: виписати в словник, перекласти слова та вирази, зробити лексичні картки, писати словникові диктанти, грати в Kahoot. У рамках уроку можна виділяти час на це, але без додаткової роботи вдома, без повторення, слова самі себе не вивчать.
До цієї навички додам: створювати лексичний словник до певної теми, наприклад, з математики.
У німецьких класах ніхто не буде багато часу приділяти вивченню термінів німецькою, а українським учням, які ці терміни можуть ще не знати українською (наприклад дріб, кут, скорочення і т.п.) весь предмет буде білим шумом.
Звичайно, є тематичні словники! Але ці слова треба знайти і вивчити самостійно.
Отже, остання за кількістю, але не за значенням навичка:
- Навичка самостійно працювати і опановувати нове.
Поясню просто.
Є учні, які ще два роки тому, поки сиділи в розподільчому таборі, закачували дуолінго і приходили до школи через 3 тижні вже як мінімум з початковим рівнем німецької. Знаходили купу матеріалів на ютубі і опановували німецьку так, що через пів року йшли до гімназії.
А є учні, які «сидять на попі рівно» ці два роки, нічого не вчать і не збираються, і навіть домашнє завдання не можуть зробити до кінця.
Зазначу, що батьки учнів з останньої категорії вже прийняли рішення залишатися в Німеччині, це важливе доповнення.
Результат зрозумілий. От тільки не знаю, куди вже їх будуть відправляти німецькі вчителі, коли закриються класи-місточки. Це відбудеться вже у серпні 2024 року.
Єдине, що мене завжди заспокоює: ніхто не сидить у школі з бородою. Усі її завершують і рухаються далі по життю. У будь-якій країні. Навіть у Німеччині, де при всіх історіях із «власним темпом навчання» та сегрегацією учнів за навчальними рівнями ще з молодшої школи, система працює. Має і мінуси, і плюси. Про це можна ще довго розмовляти, але я все ж таки, зроблю акцент на цих навичках.
Це база для подальшої роботи.
Життя продовжується.
Учням зичу навчальних відкриттів і мотивації, а дорослим - батьківського дзену.
Автор: Тетяна Спіріна, учитель адаптаційного класу середньої школи м. Байройт, Німеччина.
