Наша школа - духовний зв'язок поколінь
Наша школо! Священна колиска науки, любові й добра!
Де б ми не були - далеко чи близько -
Наснагу черпаєм з твого джерела.
Вірим, що дух твій ніколи не згасне,
Ти мудра і світла, як ясна зоря.
Живи й процвітай, наша школо прекрасна,
Для миру, для щастя, любові й добра!
Історія школи №1 міста Вишневого розпочалася в далеких 50-х...
Починаючи з 1952-1955 рр., при станції Жуляни із земель колгоспу імені Мічуріна с. Крюківщина було виділено 75 гектарів для індивідуального будівництва робітникам та службовцям машинотракторних станцій (МТС), автобаз та інших організацій району, а також офіцерам, демобілізованим із лав Радянської Армії.
До 1954 року селище складалося лише з кількох вулиць: Фрунзе, Котовського, Чапаєва, Кооперативної, Гоголя, провулків - Дальнього і Широкого.
У 1954 році побудували кілька бараків для працівників залізниці. Це призвело до збільшення кількості населення при станції Жуляни.
Тепер пристанційне селище поповнилося ще кількома вулицями: Залізничною, Садовою, Островського, Шевченка, Щорса, Ворошилова. Вони були не асфальтовані. У весняно- осінній період бездоріжжя додавало свої складності з переїздом людей на роботу до Києва.
По всьому селищу лише в деяких місцях горіли ліхтарі. Питання освітлення ще не було вирішене.
В цей період на станції Жуляни школи не було, тому діти змушені були ходити в початкову школу села Крюківщина або їздити в Боярку. Учителька Марія Павлівна Чулкова, яка на той час працювала в школі села Крюківщина, розповідала, що заняття розпочиналися о 8.15 ранку, а в осінньо - зимовий період, коли на вулицях було ще темно, діти виходили з дому о 7.00 годині ранку. На прохання батьків вчителька збирала дітей і водила до школи. Але після однієї трагічної події - загинула дитина - батьки разом з вчителькою Ніною Дмитрівною Сидорською почали клопотатися про відкриття школи на станції Жуляни. Вони звернулися до Головного управління навчальними закладами Міністерства шляхів сполучень Південно - Західної залізниці. На це звертання відгукнулися. Начальник Управління Південно-Західної залізниці Петро Федорович Кривоніс дав розпорядження відкрити початкову школу з російською мовою навчання на станції Жуляни. Відповідальною за виконання цього розпорядження була Сидорська Ніна Дмитрівна.
Під початкову школу було обладнано приміщення гуртожитку барачного типу. Школа на станції Жуляни стала філіалом Боярської залізничної школи №18. Початкова школа-філіал №13 станції Жуляни відкрила свої двері у вересні 1955 року.
В післявоєнні роки, напевно, не було школи , яка б працювала лише в одну зміну. Так, коли відкрили початкову школу на станції Жуляни, то класних кімнат було три, а класів - п'ять. Працювали у дві зміни: у першу зміну навчалися учні 1 - А , 1 - Б, 4 класів, а у другу - 2 та 3 класи. Перша зміна розпочинала заняття о 8.15, а друга - о 13.30.
В 1956 році завідуючою школи була призначена Мултих Ганна Минівна. Разом з нею працювали вчителі початкових класів Євгенія Петрівна Бєлкіна, Розалія Іллівна Бронштейн, Сидорська Ніна Дмитрівна, (яка згодом перейшла у вечірню школу), Діна Аронівна Фішман (Слободецька), Анатолій Михайлович Погорєлов - вчитель співів.
У 1957 році цей маленький колектив поповнився ще однією особою. Згідно наказу відділу навчальних закладів піонервожату школи №18 станції Боярка Яценко(тепер Хіміченко) Зінаїду Карпівну було переведено на посаду вчителя початкових класів школи №13 міста Жуляни.
В січні 1959 року відбулася зміна керівництва: замість Мултих Г. М. завідуючою школи стала Курпас Зоя Валеріївна. Також у листопаді 1959 року школа №2. Тепер у місті було дві школи: Вишнівська середня школа №1 та Вишнівська середня школа №2.
Директором Вишнівської середньої школи №1 в листопаді 1973 року стала Любов Антонівна Молдаван, мудрий керівник, талановитий педагог, щира, добра людина. Разом з нею пліч-о-пліч працювали завучі О.І.Яковенко, І.Ф.Салієнко, К.І.Васякіна, Ч.С.Квасневський, Т.А.Алферьєва.
В 70-х роках в педагогічний колектив школи №1 влилися нові кадри: Г.І. Замкова, Л.І. Міщенко, Р.П.Фащук, В.В. Скиба, М.С.Топузов, П.П. Фарина, Л.І. Семенюк, М.М. Труба, В.М.Єлісєева, Т.В. Борейко, Л.В. Киричанська, Л.П. Євич, Н.П.Старцева(Коваленко), В.П. Бойков, Л.П. Полтавцева, В.С. Дроща, Г.Т. Щур, А.К. Старовойт, А.І. Сніцар, В.П.Малишева, А.Д. Топузова, М.Г. Антоненко, Л.В. Межакова, В.В.Ульяненко.
Колектив продовжував добросовісно, самовіддано працювати на ниві навчання та виховання молодого підростаючого покоління. В 1979 році Вишнівська середня школа №1 випустила своїх перших золотих медалістів. Це Бевза Ірина Григорівна, Нікиєнкова Олена Федорівна, Лопатіна Ольга Юхимівна.
В серпні 1981 року директором школи став Олександр Іванович Криводуб. Заступниками директора з навчально-виховної роботи працювали Т.А. Алфер'єва, ТЛ. Васякіна, А.І. Сніцар, А.Д. Топузова, Л.В. Межакова.
В районному огляді агітбригади члени шкільної агітбригади в квітні 1985 року зайняли третє місце, за що їм була оголошена подяка.
Учні нашої школи Шевчук Олександр (9клас) та Балабан Костянтин (Юклас) брали участь у 15 юнацьких іграх УРСР з футболу.
У 80-х роках в школі вже працювали: М.П.Тонковид (Крят), Н.Н. Тудель, Н.М. Частківська, Г.В. Цвілій, С.М. Давиденко, Н.Д. Шелест та С.О. Шелест, Т.О. Душко, В.А. Соколов, О.Г. Верещак, О.В. Пінчук, Т.К. Савченко, А.П. Салій, Г.Ф. Багнюк, О.Г. Проценко, В.Д. Стрижекоз, О.О. Попова, Т.В. Трофимюк, Л.М. Міненко, Г.В. Кулініч (Цибіна).
Наказом районо №10 від 02.01.1990року та наказом облуно №470-К від 25.12.1989року на посаду директора Вишнівської середньої школи №1 був призначений Віктор Олександрович Руденко. Разом з ним працювали заступники з навчально-виховної роботи: Л.В. Киричанська, Т.Ф. Багнюк.
В квітні 1993 року Руденка Віктора Олександровича було переведено директором Вишнівської середньої школи №2, а новим директором школи №1 було призначено Ірину Геннадіївну Дідківську. Заступниками з навчально-виховної роботи були призначені: В.Г.Плахотнюк, Т.О. Душко, В.В. Берчій, Т.В. Трофимюк.
В 1993 - 1994роках проводиться велика робота по розбудові національної школи згідно Закону України "Про мови в Україні", по реалізації Державної національної програми "Освіта". Вводиться додаткова одна година на вивчення курсу історії України в 5-х та 7-х класах та вивчення народознавства в початковій школі. Створено куточок народного побуту та етнографії на базі кабінету української мови та літератури. Було відкрито суспільно-гуманітарний клас з поглибленим вивченням української мови та літератури.
В лютому 1994 року директором школи було призначено Володимира Григоровича Плахотнюка. Разом з ним працювали заступники: Т.В. Трофимюк, В.В. Берчій, Т.О. Душко, О.В. Пінчук.
Протягом 1995-1996 років згідно Закону України "Про освіту", рішенням Ради школи та нормативно - правових документів було впроваджено новий режим роботи школи. Навчальний рік поділявся на 6 навчальних семестрів. Уроки проводились парами, тривалість кожної півпари 40 хвилин. Також обов'язково проводились додаткові індивідуальні заняття.
З листопада 1996 року на посаді директора школи знову перебуває Ірина Геннадіївна Дідківська. Заступниками директора з навчально-виховної роботи призначено: В.П. Романенко, Т.І. Снігир, Т.О. Душко, А.В. Хребтову.
Педагогічний колектив в 90-х роках поповнився молодими кадрами: Л.Б. Хілінська, О.В. Лагута, А.В. Шимченко (Скребнєва), А.І. Брей, Н.В. Демчик, В.Г. Плахотнюк, Л.Н. Баймурадова, Н.Й. Черкезюк (Тютюнник), О.П. Бєлінський, Н.В. Овчаренко, Н.І. Гусар, В.В. Берчій, Н.Г. Кішта, Я.В.Гарбуз, В.П. Романенко, О.А. Котенко, Т.В. Шелкова, Л.А. Климова, Ю.І. Сєрікова, Н.Т. Будько, В.М. Борткевич, Є.П. Орловська, М.І. Загреба, Т.І. Снігир, З.В. Корсун та інші.
З листопада 2000 року і по сьогоднішній день директором школи працює Володимир Григорович Плахотнюк. Людина творча, ініціатор багатьох педагогічних ідей. Він разом з педагогічним колективом намагається внести свіжий струмінь в процес навчання та виховання підростаючого колективу.
Згідно розпорядження Києво - Святошинської районної державної адміністрації з метою створення оптимальних умов для одержання дошкільної та повної загальної середньої освіти та раціонального використання приміщення дошкільного закладу освіти №23 м.Вишневого на базі Вишнівської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів №1 04.09.2001 року було створено навчально - виховне об'єднання "Вишнівська загальноосвітня школа 1-3 ступенів №1 - дитячий садок".
Це рішення було прийнято згідно з Законами України "Про освіту" та "Про загальну середню освіту, на виконання постанови кабінету Міністрів України від 16.11.2000 року №1717 "Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання"
Історія початкової школи №13 станції Жуляни, Вишнівської початкової школи, Вишнівської восьмирічної школи, Вишнівської середньої школи №1, Вишнівської загальноосвітньої школи № 1, НВО "Вишнівська ЗОШ 1 - З ступенів №1 -дитячий садок" продовжується ...
50 РОКІВ ВИШНІВСЬКІЙ ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ І-ІІІ СТУПЕНІВ №1
Вишнівській загальноосвітній школі №1 виповнилося 50 років. Урочистий ювілей відзначили 19 грудня в день Святого Миколая. Почесними гостями на святі були заступник голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації Лєзнік М. Г., заступник голови Києво-Святошинської районної ради Данченко В.О., начальник відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Івашко М. М., заступник міського голови м. Вишневого Майсурадзе Г.Н., секретар Вишнівської міської ради Пишний С.В., голова Києво-Святошинської районної ради профспілки працівників освіти Литвин І. В., директор комунального підприємства «Шкільні їдальні» Дубас М.А.,директори загальноосвітніх та позашкільних закладів міста, завідуючі дошкільними навчальними закладами, колишні директори школи, педагоги ветерани, працівники школи, випускники, представники батьківської громади.
Пройшло багато часу, коли будівельники поклали першу цеглинку до фундаменту першої школи.
Вчителі математики, мови, літератури, історії та географії, фізики та хімії, образотворчого мистецтва та фізкультури, музики та трудового навчання, словом, весь педагогічний колектив на деякий час перекваліфікувався із прекрасних педагогів у ще прекрасніших будівельників.
Було важко? Так. Але було радісно і весело. А ще більшу гордість відчули всі, коли в грудні 1965 року в нову школу прийшли діти.
Вітаючи присутніх, Володимир Григорович сказав: «50-річчя школи – це ювілей незвичайний, а ювілей домівки поколінь. Бо одні навчали, а інші навчались. 50 – це полудень віку людського, адже позаду безпорадність дитинства та юнацькі комплекси, а попереду щедрі обжинки з набутих знань і досвіду. Наша школа святкує сьогодні ювілей обжинок, і найголовніше, що спадає мені, як директору, на думку – чітке усвідомлення того, що спільною копіткою роботою, наполегливою працею, що в творчість перейшла, ми змогли вив’язати своє щедре перевесло».
Школу з ювілеєм вітали також артисти: Заслужені артисти України Ярослав Кваша та Анатолій Скоробагатько, срібні призери чемпіонату світу з бальних танців Паламарчук Костянтин та Салівончик Анастасія, лауреат міжнародних конкурсів Анна Большак, зразковий дитячий ансамбль народного та естрадного танцю «Любавушка» - керівник заслужений працівник культури України Вікторія Кочеткова, лауреат обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсів ансамбль бандуристів «Дивоцвіт» та вокальний ансамбль «Мальви»- художній керівник Світлана Матвійчук, а також учні нашої школи.
Свято тривало більше 2 годин, та час пролетів непомітно. Багато подарунків отримав колектив школи від міської влади і одним з них є «Музичний шкільний дзвінок», від зразкового ансамблю «Любавушка» - радіосистему,колектив випускників школи та церква Спасіння подарували монітор для комп’ютера, комунальне підприємство«Шкільні їдальні» м’ячі та інші подарунки.
Всі гості бажали процвітання школі, довгого життя, щоб її класи і коридори ще багато років повнились і повнились багатоголосою дітворою.
